А.п.рожков Відповідальному За Пожежну Безпеку
Реферат Висновок Безпека праці - такий стан умов праці, при яких виключена дія на працюючого небезпечних та шкідливих виробничих факторів. Виходячи з того, що в житті, а тим більше у виробничому процесі, абсолютної безпеки не існує, нерозумно було б вимагати від реального виробництва повного викорінення травматизму, виключення можливості будь-якого захворювання.
Охорона праці в галузі телекомунаційних мереж і систем [Текст]: навч.
Але реальним і розумним є ставити питання про зведення до мінімуму впливу обєктивно існуючих виробничих небезпек. Цю задачу вирішує охорона праці - система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження життя, здоровя і працездатності людини в процесі трудової діяльності. Пожежна безпека на виробництві - комплекс заходів та засобів, спрямованих на запобігання запалювань, пожеж та вибухів у виробничому середовищі, а також на зменшення негативної дії небезпечних та шкідливих факторів, які утворюються в разі їх виникнення. При проходженні виробничої практики учні та студенти зобовязані дотримуватися правил пожежної безпеки і пройти первинний протипожежний інструктаж до початку роботи. Сьогодні навіть найрозвиненіші країни та економічні системи відчувають серйозні втрати від пожеж. Тому суспільство змушене виділяти для протипожежного захисту щораз більші кошти. Наслідки пожеж визначаються сукупністю втрат від них: матеріальних, соціальних, екологічних.
Список використаної літератури 1. Про пожежну безпеку. Закон України. Із змінами і доповненнями, внесеними Законами України від 5 листопада 1997 року N 618/97-ВР, від 18 листопада 1997 року N 642/97-ВР, від 12 вересня 2002 року N 138-IV. Типове положення про навчання,інструктаж і перевірка знань працівників з питань охорони праці. Безпека життєдiяльностi: Навч. Посiбник для вузiв / В.
3-є вид., доп. Л: Афiша, 2000. Безпека життєдіяльності людини: Навч. 2-ге видання -К.: Т-во «Знання», КОО, 1999.
Безпека життєдіяльності: Навчальний посібник. Суми: Університетська книга, 2003.
Правила пожежної безпеки в Україні. Київ: П68 Пожінформтехніка, 2005. Пожежна допомога он-лайн. www.firehelp.org.ua 8. Пожежна безпека: Навчальний посібник для студентів вищих закладів освіти України. Київ: Пожінформтехніка, 1999.
Відповідальному за пожежну безпеку (документи для практичної роботи).- К.: Пожінформтехніка, 2004.- 176. Делись добром;).
2159 Описание работы: реферат на тему Пожежна безпека під час проходження виробничої практики Подробнее о работе: или ВНИМАНИЕ: Администрация сайта не рекомендует использовать бесплатные Рефераты для сдачи преподавателю, чтобы заказать уникальные Рефераты, перейдите по ссылке План Вступ 1. Поняття та різновиди пожеж. Горіння та пожежонебезпечні властивості речовин і матеріалів. Загальні вимоги з пожежної безпеки на підприємствах харчування 4. Первинний протипожежний інструктаж 5.
Пожежна безпека під час проходження виробничої практики 6. Заходи пожежної безпеки при проходженні виробничої практики у приміщеннях харчоблоків, кухонь тощо. 6.1 Вимоги пожежної безпеки 6.2 На харчоблоці забороняється 6.3 Обовязки та дії працівників харчоблоку в разі виникнення пожежі Висновок Список використаної літератури Вступ Пожежі з давніх давен були одним із найтяжчих народних лих. Полумя не тільки перетворювало на попіл окремі будинки та селища, а й знищувало цілі міста: Рим - у 64 р. Н.е., Лондон - у 1666-му, Москву - в 1812-му, Гамбург - у 1943-му. У середні віки великі міста Європи систематично спустошувалися пожежами. Неодноразово горіли Київ і Москва.
Страсбург у XIV столітті горів вісім разів. Двічі цілковито вигоряв Берлін. 2 вересня 1666 року в Лондоні сталася велика пожежа, яка тривала пять днів і знищила 87 церков та 13 200 будинків.
Одним із найдраматичніших епізодів війни з наполеонівськими арміями стала вереснева 1812 року пожежа в Москві. З 9151 будинку, що були на той час у місті, згоріли 6596. Вогонь загрожує людям від часу його появи на Землі, й протягом тисячоліть люди намагаються знайти захист від нього. У Єгипті вже у II тисячолітті до н.е. Пожежі гасили водою, яку доставляли до місця горіння в глиняних посудинах. У давніх греків і римлян в обовязки денної та нічної сторожі входила подача сигналу тривоги в разі виявлення пожежі. Одним із найдавніших пожежних механізмів, створених людиною, був насос ручної дії, винайдений грецьким ученим-механіком Ктесибієм, що жив в Александрії у ІІ-І ст.
Пожежі у давній Русі також були страшенним лихом, бо через щільну деревяну забудову міст і селищ вогонь поширювався дуже швидко. Перші згадки про заходи боротьби з пожежами на території Київської Русі є в «Руській правді» - законодавчому положенні, котре зявилося в XI ст. Оскільки причиною пожеж зазвичай було необережне поводження з вогнем, основні заходи щодо запобігання їм полягали в суворому обмеженні чи навіть забороні користуватися вогнем жаркої пори та жорстокому, аж до смертної кари покаранні винних. Головним способом ліквідації пожеж було руйнування деревяних будівель, що дозволяло відвернути масштабне поширення вогню. Покрівлі та стіни будинків під час пожежі покривалися лубом та мішковиною, які поливалися водою з відер. Запаси води робили в бочках і чанах, що встановлювалися на гори щах та у дворах.
На шляхах поширення вогню ставили так звані 'паруси' з цупкої тканини й лубяні щити, змочені водою. Із ХVІІ-ХVІІІ ст.ст.
Починають упроваджуватися протипожежні правила в будівництві. У нових будівлях стали зводити брандмауери - протипожежні стіни. Визначалися протипожежні відстані (розриви) між будівлями. Садиби, двори, будинки, селища комплектувалися пожежним інвентарем: відрами, сокирами, щитами з повсті, драбинами, гаками, «парусами», водоливними трубами тощо.
Зявляється пожежно-сторожова служба. Перші автоматичні установки водяного пожежогасіння становили бочкоподібні посудини з водою, оснащені пороховим зарядом. Під час вибуху вода розбризкувалася на все приміщення й заливала вогонь.
Прообраз сучасної автоматичної пожежної сигналізації зявляється на початку XIX ст., коли в ряді країн Європи та США під стелею пожежонебезпечних приміщень стали натягувати шнури з горючих ниток. Під дією вогню шнур перегоряв, важіль, який був підвішений до нього, падав та вдаряв об мідну таріль або приводив у дію пружинне заведення дзвона тривоги. У другій половині XIX ст. Були винайдені й отримали масове розповсюдження спринклерні та дренчерні установки пожежогасіння, з чим повязані імена Стюарта Гаррісона (Великобританія), Генрі Пармелі та Фредеріка Гріннеля (США).
Останній сконструював відбивач, який дозволив подавати воду в усіх напрямках. На початку XX ст. Була вперше отримана хімічна піна для гасіння пожеж нафтопродуктів, зявились автоматичні пожежні сповіщувачі, хімічні пінні та порошкові вогнегасники. Поняття та різновиди пожеж Пожежа - неконтрольоване горіння поза спеціальним вогнищем, яке призводить до матеріальної шкоди.
Пожежна безпека - стан обєкта, при якому з регламентованою ймовірністю виключається можливість виникнення та розвиток пожежі і впливу на людей її небезпечних факторів, а також забезпечується захист матеріальних цінностей. Причинами пожеж та вибухів на підприємстві є порушення правил і норм пожежної безпеки, невиконання Закону «Про пожежну безпеку». Небезпечними факторами пожежі і вибуху, які можуть призвести до травми, отруєння, загибелі або матеріальних збитків є відкритий вогонь, іскри, підвищена температура, токсичні продукти горіння, дим, низький вміст кисню, обвалення будинків і споруд. За стан пожежної безпеки на підприємстві відповідають її керівники, начальники цехів, майстри та інші керівники. Протипожежна профілактика - це комплекс організаційних і технічних заходів, які спрямовані на здійснення безпеки людей, на попередження пожеж, локалізацію їх поширення, а також створення умов для успішного гасіння пожежі.
Відповідальним керівником робіт по ліквідації пожеж і аварій на підприємстві є головний інженер. Начальник структурного підрозділу, в якому виникла пожежа, є відповідальним виконавцем робіт по її ліквідації. Горіння та пожежонебезпечні вл астивості речовин і матеріалів Горіння - це процес окислення який супроводжується інтенсивним виділенням тепла і променевої енергії. Горіння виникає коли є горюча речовина, окислювач та джерело запалювання. Окислювачами можуть бути кисень повітря, бертолетова сіль,пероксид натрію, азотна кислота,хлор, фтор, бром, окисли азоту, тощо. Горіння може бути повним і неповним.
Повне - при достатній або надлишковій кількості окислювача і при такому горінні виділяються нетоксичні речовини. Неповне - відбувається при недостатній кількості окислювача. При неповному горінні утворюються продукти неповного згорання, серед яких є токсичні речовини (чадний газ,водень). При горінні однорідних горючих сумішей виникає кінетичне горіння, швидкість поширення якого залежить від швидкості передавання теплової енергії в суміші і може досягати сотень метрів на секунду і супроводжується вибухом. Вибух - швидке перетворення речовин (вибухове горіння), яке супроводжується виділенням енергії і утворенням ударної хвилі. Ударна хвиля поширюється перед фронтом полумя із швидкістю звуку 330 м/с.
Пожежо-вибухонебезпечність виробництв визначається агрегатним станом речовин та матеріалів та їх показниками пожежо-вибухонебезпечності. Показники пожежо-вибухонебезпечності: група спалимості, температура займання, температура спалаху, температура самозаймання, нижня та верхня концентраційні межі запалення, умови теплового самозаймання та ін. Спалимість - це здатність речовини або матеріалу до горіння. Займання - це початок горіння під дією джерела запалювання. За спалимістю речовини і матеріали поділяються на три групи: Спалимі - речовини і матеріали здатні самозайматися, або займатися від джерел запалювання і самостійно горіти або тліти після його віддалення. До них відносяться всі органічні речовини.
Неспалимі - речовини і матеріали, які не здатні до горіння у повітрі, від джерел запалювання не займаються, не тліють і не обвуглюються. Це неорганічні матеріали, метали та ін. Важкоспалимі - речовини і матеріали, які горять від джерела запалювання, але не здатні горіти після його видалення. Це матеріали, які містять спалимі та неспалимі складові. Температура займання - це найнижча температура речовини, при якій вона виділяє пари з такою швидкістю, що після займання їх від джерела запалювання виникає стійке горіння. Температура спалаху - це найнижча (в умовах спеціального дослідження) температура речовини, при якій над її поверхнею утворюються пари, які здатні спалахнути у повітрі від джерела запалювання, але швидкість утворення парів недостатня для подальшого горіння. Спалимі рідини більш пожежонебезпечні, ніж тверді матеріали і речовини, тому що вони легко займаються, інтенсивніше горять та утворюють з повітрям вибухо- та пожежонебезпечні суміші і характеризуються температурою спалаху, нижньою і верхньою межею поширення полумя нижньою і верхньою межею поширення полумя.
За температурою спалаху розрізняють рідини: Легкозаймисті (ЛЗР) - це рідини з температурою спалаху до 61 (С(в закритому тиглі) або до 66 (С (у відкритому тиглі). Спалимі рідини (СР) - це рідини з температурою спалаху понад 61 (С (в закритому тиглі) або понад 66 (С (у відкритому тиглі). Ступінь пожежовибухонебезпечності спалимих газів визначається також концентраційними межами поширення полумя. Нижня концентраційна межа поширення полумя - це мінімальний вміст палива в середовищі, при якому можливе поширення полумя по суміші на будь - яку відстань від джерела запалення. Верхня концентраційна межа поширення полумя визначається максимальним вмістом палива в середовищі, вище якого суміш стає нездатною до поширення полумя. Всередині цих меж суміш спалима, а поза ними суміш не горить. Пожежо- і вибухо- небезпечний пил.
Залежно від значення нижньої межі поширення полумя пил поділяють на вибухо- і пожежонебезпечний. Пил, який складається з найменших частинок спалимих речовин, що перебувають у зваженому стані (аерозоль) в межах від нижньої до верхньої концентраційної межі поширення полумя є вибухонебезпечним. За ступенем вибухо- і пожежонебезпесності пил поділяють на дві групи і чотири класи. Вибухонебезпечний пил (група А) - пил з нижньою межею поширення полумя до 65 г/м3.
Найбільш вибухонебезпечний пил (І клас) - пил з нижньою межею поширення полумя до 15 г/м3 (пил сірки, каніфолі, нафталіну, сухого молока, торфу) Вибухонебезпечний пил ІІ клас) - пил з нижньою концентраційною межею поширення полумя від 15 г/м3 до 65 г/м3 (пил кави, чаю, борошна, вугілля, сіна, гороху). Пожежонебезпечний пил (група Б) - пил з нижньою межею поширення полумя більше 65 г/м3 Найбільш пожежонебезпечний пил (ІІІ клас) - пил з температурою самозаймання до 250 (С (пил тютюну) Пожежонебезпечний пил (ІІІ клас) - пил з температурою самозаймається більше 250 (С (деревний та вугільний пил).
Самозаймання речовин. Самозаймання - явище різкого збільшення швидкості екзотермічних реакцій, які приводять до виникнення горіння речовини при відсутності запалювання.
Рожков А.п. Відповідальному За Пожежну Безпеку Скачать
Залежності від причин самозаймання буває хімічним, тепловим, мікробіологічним. Хімічне самозаймання виникає в результаті дії на речовину кисню повітря, води або взаємодії речовин. Наприклад, самозаймання забрудненого оливою ганчіря, через окиснення олив повітрям з виділенням тепла, або під дією води на лужні метали займається водень. Теплове - це самозаймання виникає внаслідок самонагрівання, яке виникло під дією зовнішнього нагріву речовини вище температури самонагрівання. Мікробіологічне самозаймання виникає в органічних речовинах. При певній вологості і температурі в органічних речовинах, торфі, ініціюється життєдіяльність мікроорганізмів і утворюється павутинний гліт (грибок).
При цьому підвищується температура і міняються форми мікроорганізмів, а при температурі 75(С гинуть. Але при 60-70( проходить окиснення і обвуглення деяких легкозаймистих органічних сполук з утворенням дрібнопористого вугілля. Адсорбуючи кисень повітря це вугілля нагрівається до температури розпаду і активного окиснення органічних речовин, що і призводить до займання. З агальні вимог и з пожежної безпеки на підприємствах харчування Взагалі вивчення правил пожежної безпеки населенням, персоналом підприємств, установ та організацій повинне вміщувати в себе 5 основних інформаційних блоків: У звязку з напрямом діяльності, для кожного виду підприємства розробляються свої правила і вимоги з пожежної безпеки згідно з законом України «Про пожежну безпеку». Для підприємств харчування - кафе, ресторанів, їдалень та ін. Існують такі загальні вимоги: Місткість обідніх залів повинна відповідати вимогам норм проектування, а в разі їх відсутності визначатися з розрахунку не менше 1,4 кв.
М на одне посадочне місце в ресторані, кафе, їдальні. Розстановка столів в обідніх залах не повинна перешкоджати евакуації людей у разі пожежі. Прохід, який веде до виходу на шляху евакуації людей, а також проходи до посадочних місць повинні бути шириною не менше 1,35 м.
А.п.рожков Відповідальному За Пожежну Безпеку
Установлення тимчасових естрад, помостів, освітлювальної та електромузичної апаратури, прокладання кабелів та проводів слід здійснювати таким чином, щоб не погіршувалися умови евакуації. Технологічне обладнання, нагрівальні прилади за нормальних умов роботи повинні бути безпечні в пожежному плані.